[Важким кам’яним вугіллям в корінні лісів], СЕРГІЙ ЖАДАН (Serhiy Zhadan)

Важким кам’яним вугіллям в корінні лісів,

залізними лезами крізь пісок і вугілля

монтується – ланка до ланки,

зростаючись серцевинами,

обпалюється гаряча середина року.

На самому споді, якраз поміж червнем і липнем,

в тихих міських провулках з їхньою бакалеєю,

побачивши, як завмирають у теміні липи й кабіни,

пройдеш крізь нетривке міжсезоння,

яке, завагавшись на мить, може винести

в будь-який бік;

з цієї – найглибшої із улоговин –

завжди є два шляхи, і легко гойднувшись,

ти можеш рушити проти течії, пробиваючись до зими і джерел,

коли все не видавалось таким невід’ємним,

коли все ще можна було змінити;

хтось встеляє пахучими водоростями

канали твого забуття,

димом, камінням і водоростями,

і ти до нестями

ловиш в собі

ці дими.

Середина року – ріка в низовині, якраз перед дельтою,

коли чужий, збудливий і солоний

запах інакшої води пробивається вгору по річищу,

заповнюючи собою пори чужої вологи;

так і ти – можеш, якщо захочеш

відчути ці крижані потоки зі свого майбутнього,

передбачити що там – за найближчими пагорбами,

зазирнути туди, де зникає будь-яка навігація,

і від тиші на яблуках відкриваються рани,

і де все ще нічого не починається

без твоєї присутності.