[Ця лисиця] by СЕРГІЙ ЖАДАН (Serhiy Zhadan)

Ця лисиця

плаче вночі на місяць,

і оминає всі мої пастки,

так нібито нічого не сталось,

так нібито її це не стосується.

Колись вона носила на шиї

прикраси, від чого їхня вартість

лише зростала,

і плед, в який вона загорталась,

був ніби соняшникове поле,

і ним ходили птахи,

визбируючи пізні зерна

ніжності.

І коли вона гнівалась,

лють підіймалась її венами,

наче волога стеблом троянди.

В любові найголовніше

не вірити тому, що говориться.

Вона кричала: «Лиши мене в спокої»,

намагаючись сказати:

«Розірви моє серце».

Вона відмовлялася

говорити зі мною,

насправді відмовляючись

видихати повітря.

Так ніби хотіла зробити

мені ще гірше, ніж є.

Так ніби найбільша наша проблема

була в повітрі,

яким ми дихали.